Наприкінці XIX ст. в українському русі в середовищі молодих інтелігентів як реакція на кризу культурницького руху (українофільства) виникає націоналістична течія.

В 1891 р. під час перепису рухомого майна в Полтавській губернії відомий українофіл О. Русов залучив до цієї роботи багатьох студентів. Саме під час цієї роботи склався гурток із чотирьох студентів (І. Липа, М. Байздренко, М. Базькевич, В. Боровик). Улітку 1891р. вони, склавши клятву вірності ідеї визволення України на могилі Т. Шевченка, заснували таємне товариство, члени якого згодом стали називати себе “Братством тарасівців”. До «Братства» також належав і Микола Міхновський, ідеолог українського Націоналізму, автор твору «Самостійна Україна», 1900-го року.

Першим прилюдним виступом “Братства” стало читання промови на Шевченківських роковинах у березні 1893 р. в Харківському університеті. Того ж року вона була надрукована у галицькому часописі “Правда” під назвою “Profession de foi молодих українців”. Ідеї, висловлені в промові, навряд чи можна охарактеризувати як націоналістичні (самостійницькі), але на тлі аполітичного культурництва та загального занепаду українського громадсько-політичного руху вони виглядали справжнім національним радикалізмом. У своїй промові вони стверджували:

  • українці є окремою нацією;
  • як кожна нація, українці потребують національної волі для “праці і поступу”;
  • повна автономія України (на той час на це гасло не відважувався ніхто);
  • єдність українського народу (це гасло стало зародком майбутньої концепції соборності української держави);
  • негативне ставлення до українофільства (культурництва), але при цьому визнали його користь для національного руху;
  • радикалізм і екстремізм щодо “відступників”;
  • необхідність українських шкіл;
  • вживання української мови та ін.

“Братство тарасівців” було створено за принципами таємної організації і розбивалось на “п’ятірки”, які на середину 90-х років XIX ст. діяли в Харкові, Одесі, Катеринославі, Полтаві, Чернігові та деяких інших містах.

Члени братства проводили в основному організаційно-виховну роботу, спрямовану на формування національної самосвідомості: поширення української мови в родині, установах, школах, навчання дітей української грамоти, доповідей, культивування ідей Шевченка)

Проголосувати за перейменування вулиці можна за цим посиланням.