Невід’ємною складовою права на життя є право його захистити. В житті кожного може виникнути ситуація, у якій людина не встигне дочекатись поліції, якщо на неї зненацька нападуть та спробують пограбувати, або якщо вночі грабіжники спробують пробратись до житла. В таких випадках для захисту здоров’я й життя як свого, так і своїх близьких, кожен нормальний громадянин має володіти вогнепальною зброєю, якою зможе вміло скористатись при виникненні загрози.  Вільне володіння зброєю прописано в програмі Соціал-Національної Асамблеї, оскільки це напряму відповідає нашим уявленням про відповідальне громадянство, а не просто формальне володіння документом під назвою «паспорт України».

Проте, в Україні не те, що не легалізовано зброю для захисту, а зовсім навпаки – не існує навіть закону про зброю, який би регулював питання володіння та користування нею. Саме через це постійно виникають юридично-правові колізії, наслідком чого стають судові тяжби та навіть цілком реальні вироки, за якими людей саджають за ґрати. Таким чином, українці, фактично, позбавлені права на самозахист, оскільки здійснювати його, відповідно, просто нічим! Тобто кожен покидьок, який нападає на вас з ножем, вже має велику перевагу, і протидіяти йому голіруч стає вкрай небезпечною і ризикованою справою. Це вже не кажучи про те, що грабіжник може бути озброєний, наприклад, пістолетом.

Тільки наявність вогнепальної зброї у великої кількості свідомих громадян здатна переломити ситуацію на бік власної безпеки та безпеки на вулицях. Тоді злочинець, для початку, добре подумає, чи варто лізти до людини, в якої за пазухою може бути приховано пістолет. Але українцям постійно намагаються довести зворотнє, що, мовляв, легалізація зброї призведе до вибуху злочинності та прямо таки постійних перестрілок на вулицях. Вибачте, але якщо почитати новини – все це і так вже відбувається! Тільки зброя є у злочинців, а не у звичайних громадян, які не можуть дати їм відсічі.

Використання зброї та захист житла від крадіїв було регламентовано ще за часів Київської Русі. Так, згідно «руської Правди», «…коли злодія уб’ють в домі під час крадіжки, то уб’ють його як пса, а коли виживе до ранку, то мають привести на княжий двір. Коли ж буде вбитий і будуть люди, що бачили його зв’язаним, то платити за нього 12 гривень.». Тобто, громадянин мав повне право вбити грабіжника і не понести за це жодної відповідальності, але за умови, що злодія спочатку не схопили і не катували. Так само регулювалось і використання зброї, щоправда, холодної. Невже сучасне законодавство України відстає від законів Русі-України? Звісно, що так! Адже наші закони базуються на радянських, а у радянському союзі, як відомо, на права громадян та їхні свободи було абсолютно наплювати, а вся повнота влади належала державному апарату, який намагався зробити з громадян стадо слухняних овець.

Нещодавно в Україні стався випадок, що збурив громадськість, а особливо – власників зброї та історичних реконструкторів. Причиною цього стало затримання у Ніжині місцевого майстра, що займався виготовленням стародавньої вогнепальної зброї для відтворення  середньовічних боїв. Мушкети, створенням яких займався Денис Дубровський (відомий також як Ден Рагнар), призначені винятково для того, аби робити холості постріли для антуражу, використовуючи для цього пластилінові кульки, загорнуті у фольгу. Тобто, використовувати цю зброю, як повноцінну вогнепальну, просто неможливо фізично.

Проте, це не завадило правоохоронцям заарештувати майстра. 24 листопада 2016 року Денису Дубровському було вручено обвинувальний акт, яким його звинувачено у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 263 та ч.1 ст. 263-1 Кримінального кодексу України. Тобто “носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу”. Найцікавіше було далі. Суддя у справі Дениса Дубровського вирішила прийняти до розгляду обвинувальний акт, в якому Дениса звинувачують в порушенні закону, не вказуючи жодних реквізитів такого закону! Тобто, йому зробили вирок за неіснуючим законом! А закону про зброю в Україні, як ми вже згадували вище, просто не існує. Всі аргументи захисту ігноруються, порушується  базове право підсудного на роз’яснення суті обвинувачення. Виходить, що людину можуть посадити просто так, навіть без посилання на закон, який вона порушила. Такі дії суду та правоохоронних органів показують, що ми живемо не те, що у не європейській правовій державі, а навіть ще не дійшли до рівня Київської Русі.

Що має робити громадськість у зв’язку з такими подіями? Звісно, що відстоювати своє право на захист та тиснути на владу, яка вже понад рік ігнорує Закон про зброю, поданий активістами Української асоціації власників зброї та в розробці якого, зокрема, приймав участь Денис Дубровський, намагаючись внести ясність у розділ про зброю для історичної реконструкції. Що має зробити влада, аби, врешті, почути громадян? Прийнятий нормальний закон про зброю, аби показати суспільству, що держава його не боїться.