Історичною основою ідеології Соціал-Національної Асамблеї є ідеологія чинного націоналізму, яку сповідувала Організація Українських Націоналістів у період свого розквіту. Саме в інтелектуальних напрацюваннях визначних діячів ОУН 30-х рр. ХХ ст., а також їхніх духовних натхненників, ми зустрічаємо більшість тих принципів та положень, які нині актуалізовано в ідеологічній концепції Соціал-Національного руху.
Першочергове значення для нашого світогляду мають роботи трьох титанів Українського духу – Дмитра Донцова, Юрія Липи та Миколи Сціборського. У концептуальній праці першого з них – «Націоналізм» стверджено безумовне право Нації на життя та розвиток, збереження власної ідентичності та боротьбу за державний суверенітет. Воля Нації до експансії та панування визначаються як головний двигун історичних процесів. Ці погляди знайшли своє відображення у нашому першому програмовому документі, що має назву «Право Нації».
У роботах Юрія Липи розкрито культурні, історичні, етно-політичні, географічні та геополітичні підстави існування Української Нації. Визначені її основні зовнішньополітичні пріоритети, що полягають у прямуванні до великодержавного статусу, об’єднанні навколо Києва природного геополітичного простору у трикутнику Балтика – Балкани – Кавказ, проведенні активної зовнішньої політики. Саме з робіт цього українського вченого, а також його попередника – проф. Степана Рудницького, випливає наша концепція Української великодержавності. На цьому ж ґрунтуються наші погляди на історію України, як країни з імперським минулим та безперервними великодержавними змаганнями військових еліт нашої Нації.
Твір Миколи Сціборського «Націократія» дає нам ключ до розуміння основних принципів суспільно-політичного, економічного та державного ладу майбутньої Великої Української держави. Саме націократичні принципи покладені в основу програмних документів Соціал-Національної Асамблеї та нашого бачення перспектив розвитку України. Саме з «Націократії» випливає наша орієнтація виключно на власні сили, як суспільні та економічні, так і державно-політичні та військові. «Націократія» є джерелом наших уявлень про пріоритет загальнонаціональних інтересів над частковими інтересами соціальних груп та особистостей, взаємозалежність прав і обов’язків, потребу якісної суспільної ієрархії, самоорганізації, самоврядності та внутрішньої солідарності.
Ідеологія чинного націоналізму 20-х – 30-х рр. ХХ ст., що є світоглядною опорою для соціал-націоналістів ХХІ ст., виковувалася у тяжких випробуваннях національно-визвольних змагань та боротьби за саме фізичне виживання Української Нації. Вона була безкомпромісною і зважала лише на Волю власної Нації, спиралася лише на її здібності та сили. Вона була безоглядною на жодні зовнішні чинники, як у своїх принципах та поглядах, так і у своїй боротьбі з ворогами зовнішніми та внутрішніми.
Саме таким є і сучасний націоналізм покоління Зимової революції та війни за Донбас. В наших помислах, словах і діях та сама безкомпромісність та безоглядність. Як тоді, так і тепер, ми розраховуємо лише на власні сили Української Нації, на її Волю до життя і перемоги. Саме ця духовна «сродність» єднає наше покоління з генерацією Героїв 20-х – 40-х.
Безумовно, що і в проміжок часу між життям цих поколінь (нашого і ОУН-івського) були постаті гідні героїзації і наслідування. Але не було головного – чинної організації чи руху, які б дотримувалися самодостатньої, створеної самими потребами національного життя, ідеології. Як і духовні натхненники ОУН, у своєму світогляді та політичних принципах ми виходимо виключно з вищих інтересів Нації, не зважаючи на жодні зовнішні інтереси, принципи чи дії. Повоєнний «націоналізм», як і націонал-демократія 90-х, мусіли зважати на зовнішні чинники, унаслідок чого їхній світогляд був уражений на вторинність та несамодостатність.
Соціал-націоналісти, як і свого часу творці ОУН, цілком розірвали з будь-якими проявами угодовства, самоцензури, запобігання перед зовнішніми силами, на які страждав український «націоналізм» у другій половині ХХ ст. І саме завдяки цьому, як і колись ОУН, Соціал-Національна Асамблея збирає у своїх лавах найбільш ідейних, альтруїстичних, мужніх та жертовних патріотів. Саме вони дали приклад цілій країні, розпочавши Зимову революцію спробою штурму адміністрації президента 1 грудня, а згодом, утворивши перші загони руху спротиву путінській агресії.
Ми не випадково перебуваємо в авангарді цієї боротьби. Ми єдині хто виявилися морально та ідейно готовим до неї. Ми, на відміну від решти політичних сил, вірили у можливість Революції – і вона відбулася саме так як ми цього прагнули. Ми єдині хто свого часу наголошував на неминучості протистояння з путінською РФ-єю. І ми посилено готувалися до цього протистояння, попри репресії з боку режиму Януковича. Наша Віра і наші ідейні принципи підготували нас до Революції та війни з новою Ордою. Те що було зрозуміло соціал-націоналістам п’ять, десять років тому, нині знає ціла Нація. І це однозначно підтверджує правильність наших (і наших ОУН-івських попередників) ідейно-світоглядних орієнтирів, які вказують нам шлях майбутніх перемог у боротьбі за Велику Націократичну Україну.

Олег Однороженко