«Зброя, мікроби і харч: Витоки нерівностей між народами» (мовою оригіналу, англійською, назва звучить, як Guns, Germs, and Steel: The Fates of Human Societies, тобто дослівно рушниці, мікроби та сталь (а не харч, як в українській інтерпретації): долі людських суспільств») — книга американського еволюційного біолога Джареда Даймонда, професора географії та фізіології Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. У 1998 році книгу було нагороджено Пулітцерівською премією в номінації «загальна нехудожня література» та премією «Авентіс», ставши справжнім бестселером.

У своїй роботі Даймонд намагається пояснити нерівності розвитку різних суспільств, починаючи від самого початку існування людства. Чому саме Європейці змогли колонізувати Америку, а не навпаки, індіанці, відкривши Європу, асимілювали місцеве населення? Що слугувало причиною розквіту одних, та причиною занепаду інших цивілізацій? На ці та багато інших питань автор намагається дати відповіді у своїй книзі.

Книга присвячена пошуку відповіді на питання Ялі — жителя Нової Гвінеї, яке було поставлене автору в липні 1972 року: «Як так сталося, що ви, білі люди, виробили так багато карго і привезли його на Нову Гвінею, а ми, чорні люди, маємо так мало власного карґо?» (під «карґо» тут мається на увазі узагальнена сукупність матеріальних благ, якими не володіла Нова Гвінея до колонізації її у першій половині 19 століття). З практичної точки зору автор намагається дати відповідь на питання про механізми виникнення, розвитку, розквіту та занепаду дрібномасштабних або зниклих суспільств, а також визначити місце в системі цих механізмів географічних, культурних, екологічних і технологічних чинників. Таким чином Даймонд розкриває первинні історичні причини нерівностей сучасного світу, які, на його думку, криються в глибинах доісторичного розвитку людства. Зокрема, він намагається на основі масштабних міжконтинентальних порівнянь і залучення широкого спектра останніх досягнень історії, біології, лінгвістики, археології, епідеміології, біогеографії, палеонтології та екології пояснити «найзагальнішу схему історії», давши відповідь на банальні, на перший погляд, питання, за яким насправді стоять цілі епохи, наприклад, чому саме Європа протягом п’ятисот років диктувала свою непохитну волю решті світу, а не первісні суспільства ацтеків чи інків.

Завантажити можна за цим посиланням.