9 лютого 2012 року відбувся черговий «суд» над Михайленком Ігорем та Княжеським Віталієм. Метою чергового судилища стало продовження терміну попереднього утримання під вартою до 6 місяців. Нагадаємо: обидва наші побратими вже перебувають під вартою протягом 4 місяців по справі «стрілянини на Римарській» у серпні 2011 року.  Нам всім було зрозуміло ще до початку засідання: ніякого звільнення з-під варти система не допустить. Але знаковими є такі факти:

Ані Ігоря, ані Віталія на «судове» засідання не привезли. Може машини в мороз не завелись чи бензину на всіх політв’язнів вже не вистачає? Чи судочинці отримували садистичне задоволення, спостерігаючи сльози на очах дівчини, дружини  та скаменіле обличчя батька, який, подолавши не одну сотню кілометрів, аби побачити сина, так його і не зустрів.

Засідання перетворили фактично на закрите. Нікому, окрім адвоката та батька Ігоря не дозволили бути присутніми на засіданні. Аргументацією цього абсурдного рішення стало те, що нібито слідство ще не закінчено, і присутні на суді можуть вплинути на хід майбутнього слідства (за 4 місяці, що перебувають під вартою Ігор та Віталій, не було проведено жодної додаткової слідчої дії. Пси системи краще за будь-кого розуміють безперспективність проведення слідчих дій, адже неупереджені слідчі дії вмить виявлять усю абсурдність звинувачень).

Варто декілька слів сказати про поводження судді, яка вела засідання.

З усього було видно, що вона нервує перед не одним десятком пильних очей побратимів Ігоря та Віталія. І саме суддя ініціювала питання про вилучення з зали суду побратимів та друзів безпідставно ув’язнених. Саме вона поставила питання до понурого слідчого та прокурора (А чого їм бути веселими? Тільки-но почали працювати, а тут вже вляпалися у політичне замовлення…). Вони енергійно потеліпали макітрами за підготованим сценарієм, що й було потрібно «феміді».

Надалі все відбувалося майже механічно. Вилучення з зали суду усіх, хто прийшов підтримати побратимів, коротенький процес, на якому без будь-яких адекватних пояснень призначили продовження терміну попереднього ув’язнення до шести місяців Ігорю та Віталію.

Перечитайте «Сад Гетсиманський» Івана Багряного. Нічого не змінилося. Ті самі методи. Той самий закритий суд. Ті самі обличчя. Обличчя духовних і біологічних нащадків тих, хто катував, винищував наших дідів і батьків. Хіба що «гласність» поки не дозволяє наносити затриманим очевидні фізичні ушкодження чи потайки відстрілювати десь у лісі (це тільки за наявності згуртованих друзів чи правозахисників, які нададуть розголосу). Одинаку вистояти і протистояти системі майже неможливо.

Система подібно до капосного кота паскудить у будь-який спосіб. Паскудить де може і як може. Можливо, в такий спосіб вона намагається зламати дух Боротьби, але вже зараз видно, що ані ув’язнені, ані побратими на волі не збираються відступати.

Слава Україні!

ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАМИ!!!