7 вересня 1792 року – початок завоювання Кубані запорозькими козаками. Перший загін козаків очолював Сава Білий. Загін налічував 3847 піших козаків з гарматами і був відправлений на 51 човні. Козацькі човни було розвантажено, гармати й припаси для них залишено на деякий час у Фанагорійській фортеці, головні сили козаків розташовані у Тамані, а частину на човнах відправлено до лиману біля гирла Кубані як вартовий загін для спостереження за черкесами, що славились як дуже войовничий і гордий народ, героїзм яких слугував взірцем для наслідування далеко за межами Кавказу.

Прибулі на Кубань козаки розселилися куренями, назви яких були перенесені із Запоріжжя: Батуринський, Іркліївський, Кальниболотський, Канівський, Переяславський, Полтавський, Уманський, Корсунський, Менський, Медведівський (від холодноярського села Медведівки) тощо. У перші два роки на Кубань переселилося 25 тисяч козаків на чолі з отаманом Захаром Чепігою, всього вони створили 40 станиць.

Цього року відзначається 100 років Української Революції, в контексті якої не можна забувати про те, що поруч з УНР існувала також і Кубанська Народна Республіка, так само знищена більшовиками. Роль кубанців в Українській революції дуже помітна. Велика їх кількість перебувала у складі окремих бойових частин армії УНР, брала активну участь у бойових діях проти червоних і білих військ. До однієї з найбоєздатніших частин Армії УНР, 3-ї Залізної дивізії, вояки якої в травні 1920 року першими вступили до Києва, входив відділ кубанських козаків на чолі з отаманом Юшкевичем.

Етнічні українці Кубані, яким намагаються стерти генетичну пам’ять, все ще складають більшість населення регіону, тому всім, хто думає, що наші східні кордони проходять по Донбасу, маємо нагадати гасло Миколи Міхновського «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ»!

На фото пам’ятник запорожцям, що під командуванням Сави Білого висадились на Тамані.