27 вересня 1540 року папа римський Павло III затвердив статут створеного шість років перед тим Ігнатієм Лойолою Товариства Христа, католицького ордену освітян і місіонерів (єзуїтів). Їх інколи називають «солдатами Ісуса Христа» або «піхотинцями Папи» через те, що засновник Товариства Ігнатій Лойола був лицарем до того, як став священиком. Девізом єзуїтів є фраза «Ad maiorem Dei Gloriam» (лат. Усе на славу Божу). Першим і досі єдиним єзуїтом-папою є нині чинний понтифік Франциск.

В серпні 1534 року Ігнатій Лойола з шістьома своїми однодумцями на Монмартрі, поблизу Парижу, прийняли рішення створити новий релігійний орден для навернення іновірців до християнства. Не маючи можливості здійснити паломництво у Святу землю, вони направились в Рим до папи римського, і у вересні 1540 року Павло III благословив створення Товариства Христа, яке офіційно називалося орденом єзуїтів.

Завдяки активній діяльності Лойоли орден швидко збільшувався. Єзуїтські місіонери активно виступали проти Реформації і сприяли поверненню в лоно католицької церкви великої кількості протестантів. Єзуїти мали свої місії в Індії, Бразилії, Конго, Ефіопії. Відводячи велику роль освіті, єзуїти заснували в Римі коледж (пізніше – Григоріанський університет) і Германікум, школу для німецьких священників, а також ряд благодійницьких організацій. Протягом першого століття свого існування товариство набуло значного розвитку, зокрема в галузях науки і освіти. Збільшилася кількість колегій. Єзуїти створили розгалужену систему середньої освіти для юнацтва. їхні коледжі стали вважатися зразковими незалежно від того, яку кар’єру збирався обрати вихованець. У XVII ст. єзуїти заснували 24 університети й близько 600 колегіумів. До середини XVIII ст. Товариство Ісуса нараховувало близько 23 тисяч членів. На момент смерті Ігнатія Лойоли 31 липня 1556 року єзуїти мали більше тисячі своїх священників. В 1622 році Ігнатій Лойола був канонізований католицькою церквою.

У наступне століття єзуїти активізували місіонерську діяльність, часто разом з європейськими першопроходцями відпливали до нових територій і тисячі з них загинули проповідуючи християнство. В Китаї та Індії єзуїти набули авторитету вчених і мудреців.

На українські етнічні землі представники ордену прибули на запрошення Перемишльського єпископа Валентина Гербурта. У 1574 році вони заснували в Ярославі своє представництво і колегію. Згодом свої місійні осередки отці-єзуїти створили у Перемишлі, Львові, Станіславі та інших містах. Отці-єзуїти взяли активну участь у суспільних процесах, започаткувавши нові душпастирські концепції, розвиваючи місіонерську діяльність, a оскільки мали добрі педагогічні здібності, то також змогли запропонувати свою навчальну методику і засновували школи, колегії та академії. Свого часу, Богдан Хмельницький здобув освіту саме в Єзуїтській колегії.