22 серпня 1992 року останній президент Української Народної Республіки в екзилі (у вигнанні) Микола Плав’юк урочисто склав повноваження Державного Центру УНР і проголосив незалежну Україну правонаступницею державотворчої традиції УНР, передавши першому всенародно обраному президентові України Леоніду Кравчуку клейноди УНР і грамоту про правонаступництво. Саме навколо уряду в екзилі гуртувались всі патріотично налаштовані українці, що поколіннями відстоювали наші національні інтереси за кордоном  та докладали величезних зусиль для відновлення самостійної Держави. Ця боротьба тривала 72 роки, з моменту захоплення України червоними окупантами.

Попри це, у вересні 1991 року Верховна Рада під керівництвом Кравчука прийняла Закон про правонаступництво, згідно з яким Україна проголошувала себе також наступницею Української РСР. Саме через цей державотворчий когнітивний дисонанс суспільство рухається шляхом омріяної України, за незалежність якої боролись понад 70 років, а державний апарат продовжує наслідувати традиції СРСР, впроваджуючи тільки поверхові косметичні реформи.