21 вересня 1709 року в селі Варниці поблизу Бендер (сучасна Молдова), помер Іван Степанович Мазепа, український військовий, політичний і державний діяч, меценат, Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній, а згодом – на всій Наддніпрянській Україні.

Метою Мазепи як гетьмана Війська Запорозького було об’єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя, Слобожанщини і Ханської України в складі єдиної Української держави та встановлення міцної гетьманської влади у державі європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою. Період його правління характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.

Під час Північної війни між Московією та Шведською Імперією Мазепа в союзі з польським королем та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави. За зраду присязі відданий громадянській страті з позбавленням титулів і нагород, які він отримав від царя. Російська православна церква піддала Івана Мазепу анафемі, яку досі не скасовано. На жаль, цей союз не приніс перемоги Івану Мазепі, війну було програно. Однією з вагомих причин поразки у війні стало небажання православних козаків підтримувати шведів-протестантів та поляків-католиків.