Декілька тижнів тому ми вже писали про Другий зимовий похід армії УНР ( детальніше за посиланням ). Трагедія під Базаром стала його кривавим завершенням.

21 листопада 1921 р. 359 полонених військових УНР були розстріляні більшовиками під с. Базар Народницького району в Житомирській області. Бійців армії Української Народної Республіки взяли в полон після битви 17 листопада під с. Малі Маньки. Учасники Волинської групи Другого зимового походу під командуванням генерал-хорунжого Юрка Тютюнника були оточені 9-ою більшовицькою Кримською кавалерійською дивізією Григорія Котовського, в результаті чого понад 400 повстанців загинули, а 537 опинилися в полоні. Під час етапу до с. Базар десятки поранених померли, 41 офіцера залишили для подальших допитів, а решту – 359 засудили на смерть.

До розстрілу більшовики підготувалися заздалегідь. Під селом Базар за наказом червоноармійців селяни викопали велику й глибоку могилу, яку під час розстрілу оточили червоні. Вони мали розганяти селян, які на звістку про розстріл зходилися з навколишніх сіл і хуторів. Приречених вояків вишикували перед могилою та запропонували покаятися та перейти на бік червоних. Але слово взяв козак Степан Щербак, який заявив: «До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить». Як згадують очевидці, розстріл тривав усю ніч. Після страти більшовики наказали селянам закопати розстріляних українців і ні в якому разі не ставити хрестів і не насипати могил. Тож місце поховання повстанців забули на довгі десятиліття. Але учасники, яким вдалося врятуватися з того пекла та вибратися за кордон, у своїх спогадах увічнили Базарську трагедію.