20 жовтня 1944 року сформовано перші підрозділи японських пілотів-смертників – камікадзе.

Камікадзе (японською – «божественний вітер») з’явилися на заключному етапі Другої світової війни. Назва походить від божественного вітру камікадзе, який врятував Японію від монгольської навали у 13 столітті. За аналогією з рятівним вітром, пілоти-камікадзе були покликані врятувати свою країну від поразки у війні, а у найкращому разі — вибороти для неї перемогу. Камікадзе були частиною груп добровольців-смертників тейсінтай, які набиралися із різних родів військ,а не лише авіації.

Після того, як Японія почала втрачати військову ініціативу через поразку в битві за Мідвей у червні 1942 року, союзники почали стрімко просуватись в напрямку Японських островів. В липні 1944 року американці захопили японську базу на острові Сайпан, після чого наступною метою мали стати Філіппіни. 17 жовтня американці атакували острів Сулуан, що стало початком найбільшої в сучасності морської битви в затоці Лейте. Японська авіація мала допомагати флоту, проте в її розпорядженні було всього 40 літаків. Через загрозу тотальної поразки командувач першим повітряним флотом віце-адмірал Онісі Такідзіро вирішив сформувати спеціальний ударний загін льотчиків-камікадзе. На брифінгу 19 жовтня Онісі заявив: „Я не думаю, що є ще якийсь спосіб виконати постале перед нами завдання, крім як обрушити озброєний 250-кілограмовою бомбою «Зеро» на американський авіаносець“. Так, Онісі став відомий, як «батько камікадзе».

Перші загони пілотів-камікадзе були сформовані 20 жовтня 1944 року на основі підрозділів морської авіації, у якій всі як один були готові пожертвувати власним життям заради своєї Батьківщини. Перша атака камікадзе була проведена 21 жовтня 1944 року проти флагману австралійського флоту, важкого крейсера «Австралія». Озброєний 200-кілограмовою бомбою літак торпедував палубні надбудови «Австралії», розкидавши уламки й паливо по всьому кораблю. Однак крейсеру пощастило й бомба не вибухнула. Щонайменше, 30 чоловік загинуло, включаючи капітана корабля. 25 жовтня «Австралія» одержала ще одне влучення, після чого корабель довелося відправити на ремонт.

Максимальної інтенсивності атаки камікадзе досягли під час битви за Окінаву — усього в атаках брало участь 1465 літаків. До кінця Другої світової війни японською морською авіацією було підготовлено 2525 пілотів-камікадзе, ще 1387 надала армія. Згідно з японськими джерелами, у результаті атак камікадзе було потоплено 81 корабель і 195 пошкоджені. За американським даними, втрати склали всього 34 потоплених і 288 пошкоджених кораблів. Велике значення мав психологічний ефект на американських моряків.

Японська авіація ніколи не мала проблем з нестачею льотчиків-камікадзе, навпаки, добровольців було в три рази більше, ніж літаків. Основна маса камікадзе були двадцятилітніми студентами університетів. Головними причинами вступу до загонів смертників були безкорислива любов до Батьківщини і сім’ї, заради слави яких молоді хлопці були готові жертвувати життям. Для підняття бойового духу використовувався самурайський кодекс «Бусідо».

Величезну роль у явищі камікадзе грало також особливе ставлення японців до смерті, часом недоступне розумінню більшості тогочасних західних європейців, які були їхніми ворогами. Померти із честю за свою державу і за Імператора було вищою метою для багатьох жителів країни «Вранішнього Сонця». Камікадзе звеличували як героїв, їх поминали у святилищах як богів-камі, їхні рідні відразу ж ставали найшанованішими людьми у своєму місті чи селищі.
Перед вильотом пілоту-камікадзе присвоювався ранг офіцера. З ним прощалися у старовинний самурайський спосіб з розпиттям чарки саке і зав’язуванням білосніжної пов’язки хатімакі на чолі. За переказами, молоді льотчики, вилітаючи на завдання, пролітали над горою Каймон на південному заході Японії. Пілоти кидали останній погляд на свою Батьківщину і прощалися з нею, перед тим як зникнути, немов цвіт сакури навесні. В сучасній Японії камікадзе вшановують, як справжніх героїв, існує незліченна кількість пам’ятників, монументів та музеїв, присвячених їхній мужності та самовідданості.

Також, рекомендуємо цікавий англомовний ресурс, присвячений історії камікадзе.

На фото зображено дівчат-старшокласниць, що махають гілочками сакури вслід пілоту-камікадзе, який вилетів у своє перше й останнє бойове завдання.