18 серпня 1941 року після отримання інформації про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя за наказом Сталіна греблю Дніпровської гідроелектростанції було підірвано працівниками НКВС. Вибух 20 тон вибухівки утворив пробоїну завдовжки близько 150 метрів, через яку ринула тридцятиметрова хвиля, що почала зносити все на своєму шляху. Водяний вал був настільки потужним, що дістався Каховки (понад 200 км від Запоріжжя), де до середини 50-х, коли було заповнено Каховське водосховище, в плавнях залишались лежати корпуси річкових суден, закинутих на відстань від п’ятисот метрів до кілометра вбік від русла Дніпра.

В найкращих радянських традиціях, ні мешканці прилеглих територій та острова Хортиця, ні радянські військові не були повідомлені про підрив, наслідком чого стала загибель за різними оцінками від 12 до 120 тисяч людей. Всього від затоплення постраждало близько 450 тисяч осіб.