14 листопада 1940 року  – закінчилися невдачею радянсько-німецькі переговори про приєднання СРСР до альянсу «Країн Осі». Глава Міністерства Закордонних Справ СРСР В’ячеслав Молотов повернувся з Берліна до Москви, не досягши жодного успіху.

В свідомості українців досі важливе місце займає радянський міф про причини початку Другої світової війни. Зокрема, він базується на тому, що Німеччина віроломно напала на нещасний та мирний Радянський Союз, який ні про що не підозрював та не збирався ні з ким воювати. Звісно, що все це зовсім не відповідає дійсності. Ми вже писали про спільний Радянсько-Німецький військовий парад у Бресті 22 вересня 1939 року ( деталі – за посиланням: https://goo.gl/weka1b ). На рівні з цим доказом співпраці між Німеччиною та Радянським Союзом є спроба останнього вступити в коаліцію з Німеччиною, Італією та Японією для спільного проведення перерозподілу влади і сфер впливу у світі. Виходить, що комуністи не вважали таку співпрацю з «ідейними противниками» чимось поганим? Звісно, що ні. А як же класова боротьба? Диктатура пролетаріату? Це все було вигадками для простих людей, яких тоталітарний режим зробив рабами та гарматним м’ясом для захоплення якомога більших територій. Але весь час, і навіть досі, нам намагаються нав’язати саме цей міф.

У радянській літературі на ці питання відповідали так: автори “Історії зовнішньої політики СРСР” характеризують пропозицію Гітлера Радянському Союзу приєднатися до Троїстого пакту як “провокативне”, метою якого було “змусити Радянський Союз відійти від проведеної ним політики нейтралітету і посварити його з Великобританією і США . /…/ СРСР відкинув гітлерівську програму поділу світу і відмовився приєднатися до Троїстого пакту”. У книзі П. П. Севостьянова “Перед великим випробуванням” стверджується, що Німеччина, пропонуючи восени 1940 р. зустріч на вищому рівні, мала на меті “притупити пильність СРСР” в умовах початку підготовки до нападу, а також не допустити поліпшення відносин Радянського Союзу з Англією. Головним наміром радянського керівництва було спробувати використати візит до Берліна для з’ясування намірів Гітлера, а також “сприяти тому, щоб якомога довше відтягнути німецьку агресію”. У ході переговорів Гітлер пропонував обговорити проблему розділу англійського колоніального спадку, що не знайшло відгуку у Молотова, який попросив пояснити мету перебування німецьких військ у Фінляндії, а також “сенс діяльності німецької військової місії в Румунії”. Підбиваючи  підсумки переговорів, П. П. Севостьянов говорить про відмову СРСР “приєднатися до троїстого пакту”. Згідно викладу М. І. Семіряга, наприклад, в ході переговорів В. М. Молотов погодився з пропозицією взяти участь у Потрійному пакті, “запропонував врахувати інтереси Радянського Союзу на Балканах, в районі Чорного моря, зокрема в Румунії, Болгарії і Туреччини”, “наполягав на остаточному врегулюванні фінського питання” – тобто вимагав згоди Німеччини на окупацію Фінляндії Радянським Союзом, на що Гітлер відповів відмовою. “…